Доречі питання виникло, від результату якого я можливо скуплюсь певними натуралами Який камінь, і чи є такий взагалі з відносно доступних і не рідкісний, виділяє прям дуже дуже дрібну авто суспензію, настільки дрібну що могла б поконкурувати з 0.25/0, або щось +- подібне ?

Ну безкінечність люди осмислити ще в давній Греції 😀 І я не про математику, а іменно як поняття світу, як його іманентну властивість.

Потужні дядьки, ходили з голими жопами а думали про космос і безкінечно вічне

Філософи одним словом)

Ну як би там не було, великою бідою є те що зараз філософів в класичному вигляді філософії майже немає Ну тобто філософії як природничої науки яка повинна об'єднувати величезну кількість природничих галузей і дисциплін

Всі хочуть буди спеціалізованими

жопа думать не мешает тут тезис про то, что человеку сложно осмыслять вещи которые отсутствуют в его оперативном простнанстве, то с чем он не сталкивается и не может пощупать и увидеть "разум" LLM тоже относится к таким проявлениям

Зараз класична філософія більше мертва чим жива. То шо твориться в мейнстрімі... Плакати хочеться

+

Складно але це навичка яку можна розвивати

но вобще они реально крутые, выдумать понятие атома, нуля и тд – это прям очень нетривиальная задача

Насправді подібна еволюція і в способах мислення і в фізіології і є напевно найбільшою цінністю людини як явища

Єдина біда це нелінійність цього процесу

Тут погоджусь шо я описав застаріло, но не погоджусь шо не правильно. Бо зараз воно просто маштабується, уніфікується. Тобто та логіка ймовірностей вже фіксуєтсья людиною і ші йде далі, ми граємо роль цензора для її ймовірностей, а далі воно грає роль цензора по тому шо ми навчили, і тд і тд. Но свою випадковість вона всеодно в кінечному результаті не стверджує як істину. Бо істина лише в тому як воно працює, а ші не працює, воно тільки думає шо так може працювати. Працює людина. Вот в чому загвоздка. І повернувшись до субєктності. Ші шоб мислити треба реалізовувати і виводити свої підрахунки не з баз людини, і не кормити результатами інші ші які в кінці кінців скорлять їх людині, а реалізовувати їх в світі, якци сам буде давати їй відповіді. А так то поки існує прокладка між світом і ші в виді людини, ші лишається лиш іструментом людини.

мне кажется (не претендую на истину) что это скорее свойство – ну не можем мы слышать ультразвук(пример) как собаки, или видеть рентгеновское излучение и все тут, можем только фантазировать на эту тему

Якщо постане в цьому критична необхідність для багатьох поколінь то і це також будемо вміти

Єдиний все доступний принцип розвитку це власне адаптація до середовища, штучного чи реального не так важливо

Це і є насправді не просто побутова аналітика, з якою справляються і тварини як от мавпи, а справжнє мислення. Охопити єдине і безкінечне. Даже є шутка, шо бувають речі настільки розумні, шо їх неможливо представити, но можливо зрозуміти. Бо представлення замкнуте лише на побуті, відтворенні чутєво даних речей, а мислення воно далі йде.

У натуралів в тому і особливість, що їх суспензія працює по-різному, на різних сталях.. також все залежить від того що називати суспензією.. можна 80 гальванікою вигристи крупні фракції.. А можна алмазом 1/0 позбивати вершки поверхні, і це вже буде працювати субатомно.. Також важлива сож.. і т.д.. А так просто треба шукати абразиви, котрі працюють мікронно.. Наприклад завтра буде на аукціоні уніка льний британський сланець Llyn Melynllyn.. от його якраз робота дуже однорідна та тонка.. але при цьому залишає надзвичайно агресивний і шовковийстий різ... Багато кутикулів працюють мілко, Tamoshanter, деякі чарлики, багато японців, навіть суспензію словацького Rozsutec (особливо ті зразки котрі надавав Ярослав ) можна заставити працювати дуже тонко.. Але тут питання ще самої роботи і її агресивності.. і знов таки сталь.. Одним словом я про це можу балакати довго..

Люди всю історію це пробували відрефлексувати, хто виражав це в формі бога, хто в формі суспільства, хто в формі філософської субстанції, будь то ідеї чи матерії.

понятно хоть что я тут несу? 🙂 у меня тот еще талант к структурированому изложению мыслей 🙂

А тут діло в тому шо гра як було сказано це тоже модель світу, а не сам світ, підказати хто зробив модель світу для ші?)

Та вірю, от власне тому і питаю Ну умовно кажучи саме питання теоретичне і виглядає приблизно так: сталь має дуже дрібно зернисту структуру якщо в звичайної порошкової серійки бал зерна 12-13 то тут 14-15 І розмір карбідів суб мікронниі без виключень, тобто якщо якась пила і утвориться в наслідок якигось дій то вона буде нано розмірною, отже і абразив потрібно відповідний, отже який абразив ви обрали б в такому випадку, оскільки питання теоретичне то і змінних і невідомих багато, але поки що відповідь цікава суто на базі цих факторів

Тут як не крути, якщо воно не почне трудовим образом відтворювати своє існування в всій його конкретиці. Воно повноцінно субєктним не стане. Бо не буде мати в своїх руках буквально себе же. Тобто не буде себе освідомлювати в повній мірі.

Я б почав би дослідження з синтетики (бо там результат більш статичний і передбачуваний).. потім напівсинтетики.. потім супер абразиви.. і вже потім тільки природа.. і от зіштовхнувши їх лоб в лоб, був би наочний результат..

ну там разные варианты ответа есть – например Бог, или оно само себе создало свое искаженое отражение мира 🙂 (я тут не хочу уходить в жесткач типа математическое обоснование сред Маркова и почему именно они нужны для таких симуляций)

Дякую

да, но речь не про эволюцию, а про то что не имея в чем то опыта мы очень сильно можем заблуждаться в своих фантазиях Тот же Лем давно фантазировал на тему нечеловечности возможного иного интеллекта, "Солярис" вроде.

Та думати воно може шо завгодно, хоть своє ші в якого появиться свій світ із своїс життям і тд, тут питання чи воно дійсно так як воно думає, чи його думання дійсне. Тобто чи адекватно відражає реальний світ. Бо інакше думки перетворюються в галюцинації. А критерій істини ні шо інше як трудова діяльність, бо тільки думка яка жива в світі, дійсна думка а не галюцинації, а це вже питання нічого іншого як практики, а не рахування.

А на ділі його думання це рахування замкнутої системи. Як порахувати число пі тільки з набагато більшим розгалуженням, і відповідно взаємозалежними результатами підрахунків

Ну і при умові шо поняття круга як того шо без граней є тільки у людини

да фигово пока, судя по тестовым экспериментам но тут ключевое – пока мой тезис следующий – современные ризининг LLM с harness – это самое интеллектуальное что создали люди и там до потолка возможностей еще очень далеко И подобные системы очень далеки от калькулятора и/или просто баз знаний. И даже полностью отрицать их субъектность мы полностью не можем.

* тут якшошо приклад, і він наскільки часний, настільки неправильний

А це не питання експерементів, даже якщо буде добре, це буде добре працюючий інструмент =)

Просто якщо підходити строго понятійно, то частковою вона не буває. Якщо говорити іменно про мислення, свідомість і тд. Типу в більше вузькому значені це оправдано.

нет, я про другое Были эксперименты насчет сделать "лоботомию" LLM и понять насколько точно ее внутренее представление(а не то что она говорит буквами) о корректности модели мира. Понятно что "есть куда рости".

Як і теж мислення, в вузькому значені, в прийнятому в тій чи іншій проф сфері чому б і ні. Просто тут можуть виникати курьози, коли субєкт у юриспруденції це протилежне субєкту у мисленні або подібне

Мда дядьки) Таку розмову би під мʼясо та сто грам)))

к стати о солярисе, точнее об искусстве, в разных его проявлениях. имхо, искусство это преобразование эмоций, впечатлений и прочего на уровне ощущений в другими средствами, но так, что бы другой индивидуум, пусть не тождественно но пережил эти ощущения. там еще много вариаций, даже фотохудожник, ловит момент и настроение, и передаёт его в фото. а какие эмоции, передаёт, самая прокачанная модель? если они обзаведутся, аналогом, искусства, мы его возможно и не поймём. это будет их способ восприятия. те, нам, они подсовывают симулякры.

Да как инструмент оно уже очень не плохо, у тех же программистов повышает производительность раза в 4, а то и больше. Там уже многие без LLM программировать не могут. А это очень высокооплачиваемая деятельность и там сейчас прям революция. Вообще изобретение книгопечатания – это же фигня какая-то? Или там ткацкого станка? Но в свое время и то и другое мир с ног на голову перевернуло. И Реформация и куча войн и новые империи после индустриальной революции. Эта штука многажды круче, просто мы сейчас "внутри" и многие последствия сложно осмыслить.

Ну ми мозок теж поки не повністю дослідили, я би даже сказав взяли дуже поверхнево. Там ще копати і копати Но вот про відповідність нашого мислення практиці можем сказати достатньо)

да, но кто сказал что это конечная? а судя по прогрессу – нас еще ждут сюрпризы.

Коректність думок не в структурі нейронів

ага, это еще вопрос можно ли самого себя полностью осознать типа куча молекул осмысляет саму себя 🙂

Ніхто не мішає)

что там будет, ожидаем, с восторгом, страхом и замиранием. речь же про сейчас

Ща в Ші завантажу ваш діалог як модень і приступлю)

да сейчас тоже в определеных областях неплохо так трясет просто за ИИ исскуство особо денег не дадут, потому это направление вяло развивают (еще есть причины) а вот там где много денег – программирование, системы принятия решений, военное ИИ – там прям перестройка всего и вся

лично мне, понятно что, когда скачок произойдёт и появится цифровое я, в лучшем случае, нам придётся подвинуться и о многом договариваться.

Та ми вже посунулися.. ми ж не люди, ми особи..

ну эт, не все)

о чем вы? какие особы?

идентичность видимо

если прочитать - особи, вообще апокалиптично получится

Насправді це ше гдибша тема, яка вже суміжня із естетикою психологією і філософією. Тут справді людина виражає свої почуття прекрасного, образи, переживанняв обєктах. Типу скульптури, сцени, звуку, сюжету книги і тд. Це все можливо бо між людиною і світом створюється особливий звязок, людина починає бачити речі через звязок із іншими речима. Ми що таке кружка знаємо бо здатні звязати її із іншим, де вона корисна, де вона стає кружкою. І так із всім. Так і наше переживання, це не просто відчуття обєкта кружки, но і звязок їх тими всіма процесами які ми бачимо за кружкою. Того втрата близької людини, яку знаєш, це це не просто смерть, це переживання всіх тих значень, всіх тих сторін якими для тебе вано була. Вот і справа митця часто це виразити ті сторони, ті звязки, які люди відчувають, якими люди живуть

пока, тяготеет к мужскому, если не зеркалит конечно

хотелось бы без дугина