Но тоді і люди можуть стати інструментами для дроїдів а не наоборот =) Але то більше романтика антиутопічна.

Надо модельку найти, в аквариум печатнуть)

Всім привіт🤝

А тут вже питання субєктності, бо по суті це то шо осознано відтворює своє існування, є основою свого існування. Людина створює себе, через освоєння природи, створення людського середовища. Тобто будує свою основу. Шей розуміє шо будує завчасно. Тут є різниця між пчілкою і людиною. Самий поганий інженер від самої крутої пчілки відрізняється тим шо в нього є план постройки, креслення, є обдумування того шо і нашо він робить, є ціль, якась проблема яку він рішає. В пчілки цілі немає, в неї є просто органічне життя, вона не вибирає строїти пантонну переправу чи міст, вона стоїть соти, бо так заложено, вона живе в механиці біологічних реакцій і циклів. А з ші з одної сторони, ми вводимо фактор вне системності, тобто можливість виходити за рамки заданою інформації. Но з другої, воно все що робить то перебирає ічнуючу інформацію, комбінуючи її за певних алгоритмів, з певною випадковістю. Завдяки тому шо початково інформація не була пустлпорожнею, а між нею був певний логічний звязок, модель може з тим чи іншим успіхом його вишукувати, вгадувати на базі логіки випадковостей подальші варіанти.

А я дивлюся, в соте, шикарний індійський фільм РК (пікей).. хто не дивився раджу.. А потім ще їх фільм Три ідіота.. не пошкодуєте..

Я всім рекомендую подивитись Ван піс Що вже і сам роблю 2 раз

Агентная система на базе LLM отличается от пчелки примерно как и человек отличается от нее же.

Более детский уклон фентези.

В кого немає далмора.. раджу

Вот что мне на работе в чате начальство пишет.

Тут треба зафіксувати різницю між художником і ші. Ші генерує, художник створює. І різниця не в ітоговому результаті, а в процесі. Ші поки не може мати тої самої потреби щось виразити. Вот іменоо власної потреби, яка би відштовхуватись не від заданих кимось алгоритмів, а на основі того як вона себе створює. Буквально, хороший художник передає життя людини, розкриваючи почуттєве, задовільняючи людську потребу в прекрасному. Ші тут в окремості вообще поки не існує, воно генерує по запросу людині картинку, яка кстаті тоже може задовідьняти його естетичну потребу. Тут вже людина виступає як умовний фотограф.

Доречі питання виникло, від результату якого я можливо скуплюсь певними натуралами Який камінь, і чи є такий взагалі з відносно доступних і не рідкісний, виділяє прям дуже дуже дрібну авто суспензію, настільки дрібну що могла б поконкурувати з 0.25/0, або щось +- подібне ?

Ну безкінечність люди осмислити ще в давній Греції 😀 І я не про математику, а іменно як поняття світу, як його іманентну властивість.

Потужні дядьки, ходили з голими жопами а думали про космос і безкінечно вічне

Філософи одним словом)

Ну як би там не було, великою бідою є те що зараз філософів в класичному вигляді філософії майже немає Ну тобто філософії як природничої науки яка повинна об'єднувати величезну кількість природничих галузей і дисциплін

Всі хочуть буди спеціалізованими

жопа думать не мешает тут тезис про то, что человеку сложно осмыслять вещи которые отсутствуют в его оперативном простнанстве, то с чем он не сталкивается и не может пощупать и увидеть "разум" LLM тоже относится к таким проявлениям

Зараз класична філософія більше мертва чим жива. То шо твориться в мейнстрімі... Плакати хочеться

+

Складно але це навичка яку можна розвивати

но вобще они реально крутые, выдумать понятие атома, нуля и тд – это прям очень нетривиальная задача

Насправді подібна еволюція і в способах мислення і в фізіології і є напевно найбільшою цінністю людини як явища

Єдина біда це нелінійність цього процесу

Тут погоджусь шо я описав застаріло, но не погоджусь шо не правильно. Бо зараз воно просто маштабується, уніфікується. Тобто та логіка ймовірностей вже фіксуєтсья людиною і ші йде далі, ми граємо роль цензора для її ймовірностей, а далі воно грає роль цензора по тому шо ми навчили, і тд і тд. Но свою випадковість вона всеодно в кінечному результаті не стверджує як істину. Бо істина лише в тому як воно працює, а ші не працює, воно тільки думає шо так може працювати. Працює людина. Вот в чому загвоздка. І повернувшись до субєктності. Ші шоб мислити треба реалізовувати і виводити свої підрахунки не з баз людини, і не кормити результатами інші ші які в кінці кінців скорлять їх людині, а реалізовувати їх в світі, якци сам буде давати їй відповіді. А так то поки існує прокладка між світом і ші в виді людини, ші лишається лиш іструментом людини.

мне кажется (не претендую на истину) что это скорее свойство – ну не можем мы слышать ультразвук(пример) как собаки, или видеть рентгеновское излучение и все тут, можем только фантазировать на эту тему

Якщо постане в цьому критична необхідність для багатьох поколінь то і це також будемо вміти

Єдиний все доступний принцип розвитку це власне адаптація до середовища, штучного чи реального не так важливо

Це і є насправді не просто побутова аналітика, з якою справляються і тварини як от мавпи, а справжнє мислення. Охопити єдине і безкінечне. Даже є шутка, шо бувають речі настільки розумні, шо їх неможливо представити, но можливо зрозуміти. Бо представлення замкнуте лише на побуті, відтворенні чутєво даних речей, а мислення воно далі йде.

У натуралів в тому і особливість, що їх суспензія працює по-різному, на різних сталях.. також все залежить від того що називати суспензією.. можна 80 гальванікою вигристи крупні фракції.. А можна алмазом 1/0 позбивати вершки поверхні, і це вже буде працювати субатомно.. Також важлива сож.. і т.д.. А так просто треба шукати абразиви, котрі працюють мікронно.. Наприклад завтра буде на аукціоні уніка льний британський сланець Llyn Melynllyn.. от його якраз робота дуже однорідна та тонка.. але при цьому залишає надзвичайно агресивний і шовковийстий різ... Багато кутикулів працюють мілко, Tamoshanter, деякі чарлики, багато японців, навіть суспензію словацького Rozsutec (особливо ті зразки котрі надавав Ярослав ) можна заставити працювати дуже тонко.. Але тут питання ще самої роботи і її агресивності.. і знов таки сталь.. Одним словом я про це можу балакати довго..

Люди всю історію це пробували відрефлексувати, хто виражав це в формі бога, хто в формі суспільства, хто в формі філософської субстанції, будь то ідеї чи матерії.

понятно хоть что я тут несу? 🙂 у меня тот еще талант к структурированому изложению мыслей 🙂

А тут діло в тому шо гра як було сказано це тоже модель світу, а не сам світ, підказати хто зробив модель світу для ші?)

Та вірю, от власне тому і питаю Ну умовно кажучи саме питання теоретичне і виглядає приблизно так: сталь має дуже дрібно зернисту структуру якщо в звичайної порошкової серійки бал зерна 12-13 то тут 14-15 І розмір карбідів суб мікронниі без виключень, тобто якщо якась пила і утвориться в наслідок якигось дій то вона буде нано розмірною, отже і абразив потрібно відповідний, отже який абразив ви обрали б в такому випадку, оскільки питання теоретичне то і змінних і невідомих багато, але поки що відповідь цікава суто на базі цих факторів

Тут як не крути, якщо воно не почне трудовим образом відтворювати своє існування в всій його конкретиці. Воно повноцінно субєктним не стане. Бо не буде мати в своїх руках буквально себе же. Тобто не буде себе освідомлювати в повній мірі.

Я б почав би дослідження з синтетики (бо там результат більш статичний і передбачуваний).. потім напівсинтетики.. потім супер абразиви.. і вже потім тільки природа.. і от зіштовхнувши їх лоб в лоб, був би наочний результат..

ну там разные варианты ответа есть – например Бог, или оно само себе создало свое искаженое отражение мира 🙂 (я тут не хочу уходить в жесткач типа математическое обоснование сред Маркова и почему именно они нужны для таких симуляций)

Дякую

да, но речь не про эволюцию, а про то что не имея в чем то опыта мы очень сильно можем заблуждаться в своих фантазиях Тот же Лем давно фантазировал на тему нечеловечности возможного иного интеллекта, "Солярис" вроде.

Та думати воно може шо завгодно, хоть своє ші в якого появиться свій світ із своїс життям і тд, тут питання чи воно дійсно так як воно думає, чи його думання дійсне. Тобто чи адекватно відражає реальний світ. Бо інакше думки перетворюються в галюцинації. А критерій істини ні шо інше як трудова діяльність, бо тільки думка яка жива в світі, дійсна думка а не галюцинації, а це вже питання нічого іншого як практики, а не рахування.

А на ділі його думання це рахування замкнутої системи. Як порахувати число пі тільки з набагато більшим розгалуженням, і відповідно взаємозалежними результатами підрахунків

Ну і при умові шо поняття круга як того шо без граней є тільки у людини