Я жодним чином не образився ))

Просто я не розумію як можна порівнювати два абсолютно різних абразива.. Хром титанистий електрокорунд, саме зерно працює не так як звичайний як оксид алюмінію.. воно дуже міцне і колке.. воно скоріше працює як алмаз. Бо звичайне зерно оксиду алюмінію воно округле і працює шабрінням поверхні.. Тому є велика різниця в самому зйомі металу.. А саме тверда зв'язка добавляє брускузнусостійкості, і агресивної роботи, воно наче бульдозером паше.. Хто після м'яких зв'язок хром титану пробує тверду, в того світ перевертається. І получається що це один з найкращих абразивів, хочу радянський, хоч і посередньої якості, Але який підходить для дуже простих сталей. Зрозуміло що з ним треба також бути обережним, щоб не наламати дров. Але коли треба зняти велику рекурву або сканді спуски реанімувати, то це прям супер варіант..

Тому я й написав, що шептан поруч не стояв, саме в цих задачах.. Як і навпаки..

Я також нікого своїм суб'єктивним мисленням не хочу задіти, навіть ту ж компанію шептон.. абразиви якої я вважаю мабуть одними з найкращих в світі

Я наприклад гострив багато штик ножів хлопцям на фронт. Зрозуміло що їх гострити не треба, але відмовити тоже не можу.. Так от там жоден абразив не витримає.. гальваніка висипається, синтетики зношуються, супер абразивами, як по льду ковзає.. хто гострив той знає.. а от хром титан спокійно переформатовує підвод, да лишаючі невеликі сколи, але ті сколи можна вже прибрати гарними абразивами.. А той що на відео зразок 6п 80/63 взагалі працює еталонно, може слугувати обдиркою майже для любих сталей. Я його не взбадюрюю, спеціально щоб він не працював агресивно. Я такого каменю більше не зустрічав. Бо це все різалось з кругів, і зрозуміло що якість їх різна.. Один такий камінь я відправляв Андрій , то він також приємно був вражений, зовсім іншою роботою..

Я більше скажу.. карбарундум не можна порівнювати з кристалоном.. та навіть різні роки виробництва, всередині компанії, можуть бути зовсім іншими абразивами.. Я колись відео про Індію знімав, можу пізніше зняти, то там з брусків можна пошагово градацію збирати, korse крупний, мілкіше, медиум було море варіацій, файн взагалі був різноманітний. І там відрізнялась і зв'язка, і розмір зерна, і якість зерна.. Зрозуміло що в сучасних абразивах, особливо японських, стабільність та якість на висоті.

Ось що видав ШІ

Радянські бруски з хромо-титанового електрокорунду (маркування типу 92А або спеціалізовані сплави з додаванням оксидів хрому і титану, часто на твердій зв'язці ступеня Т3 — тверда / дуже тверда) — це зовсім інша філософія різання порівняно з Shapton. Ось чому виходить така різниця: Зерно (92А / хромо-титановий): Легований оксид алюмінію (хром-титан) має виняткову міцність кристала і мікротріщиностійкість. Зерно під час роботи не просто стирається, а самозаточується мікроскоπічними сколами, утворюючи нові гострі різальні крайки. Воно «гризе» метал надзвичайно агресивно, особливо на твердих та високолегованих сталях. Зв'язка Т3: Це дуже жорстка радянська кераміка. Вона тримає зерно намертво, змушуючи його працювати на повну глибину врізання в метал. Порівняння з Shapton 120: Шаптон побудований інакше. Його керамічна зв'язка розрахована на делікатнішу роботу, швидке оновлення робочої поверхні та відсутність «залипання» на м'яких нержавійках. Але в грубому сегменті на твердих сталях японці часто роблять зв'язку більш м'якою або помірною, щоб камінь не «склянів». Радянський хром-титан на твердій зв'язці Т3 за рахунок агресивності самого зерна 92А знімає метал брутальніше і швидше, проте він сильніше вимагає контролю тиску, інакше можна отримати глибокі ризики, які потім доводиться довго виводити.

Мені здається це просто якийсь майже беззмістовний набір слів, який десь з копіпасчен в інтернеті. Я поділився тільки своїм досвідом.

А чо?))) там ще Craftsman виготовляв партіями) і теж +- то саме

Крафтсмен, то умовно сучасний стенлі.. вони ніколи самі не робили абразиви, А якраз замовляли їх у нортона або корбурундома..

Та ні, там розмір зерна у них відрізняється. Я колись мав змогу порівняти карб, кристолона і крафстман

Але то не суттєво. Саме з точки зору швидкості на гівносталях, то медіум Індія мені заходить найбільше

Я ж писав, що кристалон різних років відрізняється, як і карборундум.. і типом зв'язки і типом зерна і розміром

Індія медіум, в мене тільки десяток різних було, та й зараз штук п'ять є.. зерно від 80 до 40.. тип зерна також різний. В деяких однорідне, в деяких видно що і 14П зерно попадається і 25А, а були екземпляри де і трохи рожевого було мабуть цирконій..

Рожеві були тільки корс. Десь до 50х років випуску

Принципово вони не відрізняються, це абразиви на твердих зв'язках. А от по роботі дійсно кожний екземпляр працює по-інакшому

Ні

Були і медіум

Шось не зустрічав

Так, вони дуже рідко трапляються

Цікаво, але мені, "чомусь", видало зовсім інше 🤝

Що саме видало?

І саме головне на яке питання?

- алло, а куда я попал? - а куда вы целились?

Шептон 120, це дійсно гарний камінь.. для формування геометрії..

Ні, цей абразив категорично не підходить для низькошвидкісного шліфування. Опираючись на закони фізики та теорію різання металів, таке поєднання призведе до повного «засалювання» інструменту, критичного перегріву (припіків) деталі та відсутності процесу різання.Нижче наведено наукове та технічне обґрунтування цієї невідповідності, розділене на три ключові фактори.1. Механізм самозаточування (Фізика руйнування зв'язки)Процес шліфування ефективний лише тоді, коли затуплені абразивні зерна вчасно викришуються під дією сили різання, відкриваючи нові гострі грані.Проблема швидкості: Сила різання (\(P_{z}\)), що діє на поодиноке зерно, є обернено пропорційною швидкості різання (\(v_{k}\)). При зниженні швидкості сила на зерно зростає.Проблема зв'язки Т3: Бакелітова зв'язка великої твердості (Т3 — тверда) розрахована на утримання зерна за колосальних відцентрових навантажень і високих швидкостей (\(35\text{--}50 \text{ м/с}\) і більше).Результат: За низької швидкості сили різання стає недостатньо для руйнування надміцної зв'язки Т3. Зерна затуплюються (округлюються), але не викришуються. Круг починає «гладити» метал замість мікрорізання.2. Властивості хромотитанистого електрокорунду (\(93\text{А}\text{--}95\text{А}\))Легування електрокорунду оксидами хрому (\(Cr_{2}O_{3}\)) та титану (\(TiO_{2}\)) суттєво змінює його монокристалічну структуру:Зерно набуває підвищеної в'язкості та механічної міцності на стиск.Воно має високий опір крихкому руйнуванню.Результат: Оскільки зерно саме по собі є дуже міцним (стійким до сколювання), для його ефективної мікрошліфувальної роботи необхідна висока кінетична енергія (швидкість). За низьких швидкостей його підвищена в'язкість перетворюється на мінус: зерно просто треться об метал, створюючи колосальну силу тертя.3. Термодинаміка бакелітової зв'язкиДеструкція зв'язки: Бакелітова (органічна) зв'язка є термочутливою. За нормальних (високошвидкісних) режимів мікрозрізання метал забирає більшу частину тепла зі стружкою.Режим тертя: За низької швидкості через затуплення зерен корисна робота різання переходить у роботу тертя. Температура в зоні контакту стрімко зростає.Наслідки: Бакелітова зв'язка за температури понад \(200^{\circ }\text{C}\) починає розм'якшуватися та обвуглюватися, але через відсутність високої колової швидкості та відцентрової сили продукти деструкції не видаляються, а «змащують» робочу поверхню круга (явище засалювання). Це призводить до миттєвої появи термічних припіків та структурних змін (відпуску) у поверхневому шарі деталі

Спасибо Андрей за поздравление!

Ви знов його аналізуєте в машинній обробці..

Думаю вона просто черезчур вязка, і скользить по абразиву через ой же хром

Ні, виключно при наднизькому режимі різання🤝

Якому низькому рівні різання?

Дякую

Які круги, які припіки? Почитайте що вам написав ШІ..

Усі ці фізичні закони та розрахунки (швидкості порядку 35-50м/с, відцентрові сили, бакелітова зв'язка з високою твердістю Т3 та робота з урахуванням високої кінетичної енергії) стосуються виключно високошвидкісної машиної обробки — тобто класичних шліфувальних верстатів (круглошліфувальних, плоскошліфувальних тощо), де круг закріплений на шпинделі й обертається з великими обертами.

З Днем Молоді!!! по кохфейку!?

Є таке поняття, як швидкість різання металів абразивними інструментами. Так те що чудово працює на великих теплонавантажених швидкостях, ну зовсім не працює на малій швидкості.

Усі ці фізичні закони та розрахунки (швидкості порядку 35-50м/с, відцентрові сили, бакелітова зв'язка з високою твердістю Т3 та робота з урахуванням високої кінетичної енергії) стосуються виключно високошвидкісної машиної обробки — тобто класичних шліфувальних верстатів (круглошліфувальних, плоскошліфувальних тощо), де круг закріплений на шпинделі й обертається з великими обертами.

Дайте будь ласка мені просту відповідь, чи користувалися ви бруском хром титану на зв'язці т3 на апексі?

Ні 🤝

Ви згодні, що машина обробка, навіть на низьких оборотах, це не те ж саме, що працює apex брусок?

Так і є, файн пака грубіше ніж деякі меміум)

Але погодься воно і зерном працює не як медіум.. як на мене бір топ, потім чистий пайк, потім нортон пайк, а вже потім чистий нортон.. А карбарундум алоксайт взагалі на вищому рівні, по крайній мірі повноформатний брусок, що в мене є

Так, робота, яка виконується на апекс з утриманням постійного кута, підпадає під вид обробки "хонінгування". Тому "камені", мають свою технічно вірну назву - "хони".

Так, в мене є Norton Medium то він ближче до 40 мікрон)

З Останній брав собі біровські Медіум і Файн. Працюють класно. На перший погляд бір медіум - рихла зв'язка, але гризе що дурний. Х12МФ ±61 HRC як діти в школу)

Припіки на наднизькій швидкості різання?))

Називати заточування на апексоїдній точилці хонінгуванням — це термінологічна помилка. Ось чому ця аналогія хибна: Що таке хонінгування (хон): Це спеціалізований метод чистової абразивної обробки внутрішніх циліндричних поверхонь (наприклад, автомобільних циліндрів або гарматних стволів). Інструмент (головка-хон) здійснює складний рух — одночасно обертається і робить поступальні зворотно-реверсивні рухи вздовж осі отвору, а бруски притискаються до стінок розжимним механізмом під високим тиском. Що відбувається на апексоїді: Там ми маємо справу із зовнішнім площинним або контурним шліфуванням/доведенням різальної крайки ножа (відкрита поверхня з фіксованим або вільним кутом під час руху бруска вручну по лезу). Тому бруски для апексоїдних точилок технічно правильно називати саме абразивними брусками (або брусками для заточувальних верстатів), а не «хонами», оскільки до процесу хонінгування ручне або напівручне заточування ножів по кутах не має жодного стосунку.

Хонингование-это обработка конических и цилиндрических поверхностей. Тут подходит больше термин шлифовка

Гарячим каменем треба працювати.. попередньо нагрівши в мікрохвильовці

Кто-то когда-то придумал использовать этот термин в заточке (догадываюсь кто), и с тех пор пошла эта глупость в народ

В заточці хонінгуіанння використовується з початку 20го ст. )

Я использую этот термин.. чтобы обозначить технику, когда ты тонко вытачиваешь нож, а потом возвращаешься на более грубый абразив, и делаешь буквально несколько движений, как бы царапая чистую поверхность, тогда и кромка стабильная и рез агрессивный.. можно это делать сразу несколькими разными фракциями абразивов..

Андрій Файн, і такий мішка Медіум)

Та в принципі хонінгування це і є загострювання

Ні

Honeing з англійської буквально перекладається як правка

Що є фінішним шліфуванням в процесі загострення